Радість та оптимізм українських поціновувачів футболу, та й просто свідомих громадян, які не дуже прискіпливо слідкують за спортом номер один, від того, що наша країна отримала непогані шанси на проведення мундіалю, виявилися передчасними.
Наразі участь України в тендері зависла в повітрі. Причини — дві. Одна, зрозуміло, залежить від того, як швидко наші славетні Сили оборони виженуть кацапню назад на болота.
А от інша має доволі неприємний присмак, оскільки ми самі собі підкладаємо свиню. І інформація про це швидко долетіла і до Піренейського півострова.
Справа в тому, що
іспанська та португальська футбольні федерації розглядають можливість включення до спільної заявки на проведення ЧС-2030 Марокко замість України через те, що в роботу української асоціації футболу втручаються урядові структури. І якщо справа зайде надто далеко, то це матиме прямі негативні наслідки для успішності спільної заявки.
Тамтешні ЗМІ, зокрема, провідна спортивна газета Marca, стверджують, що переговори іспанської федерації футболу (RFEF) з Марокко розпочалися після того, як в Україні відбулася спроба усунення президента Української асоціації футболу Андрія Павелка з посади за допомогою рішення місцевого суду.
«Уряд Іспанії та Іспанська федерація футболу (RFEF) розглядають організацію чемпіонату світу 2030 року як стратегічну мету. Заявка Іспанії активно підтримується УЄФА, хоча інші серйозні заявки, такі як заявка Греції, Єгипту та Саудівської Аравії, також знаходяться в процесі розгляду УЄФА», — заява RFEF активно цитувалася ЗМІ.
Хочі RFEF і уточнює, що можливе входження Марокко «не замінює Україну», і пояснює це двома абсолютно різними та самостійними діями.
«Федерація додає, що подання кандидатури (на проведення ЧС-2030) є прерогативою футбольних федерацій Португалії та Іспанії, а не їхніх урядів, які повинні уникати будь-якого втручання у внутрішні справи федерацій, як це має місце в Україні».
Раніше про неприпустимість втручання уряду в діяльність Української асоціації футболу також заявляли УЄФА та ФІФА, реагуючи на факти кримінального переслідування представників УАФ і на спробу проведення незаконних виборів голови української Асоціації.
Про спробу усунення голови УАФ з посади з боку прокурорів ОГП через Печерський у лютому цього року писали практично всі провідні футбольні та спортивні медіа ресурси. Але за фактом, нагадаємо, усунення не відбулося: УАФ подала апеляцію, і президент Асоціації Андрій Павелко продовжив виконувати свої обов’язки .
Після цього факту втручання у діяльність національної футбольної організації, що категорично заборонено статутами ФІФА та УЄФА, перший віце-президент УАФ Олег Протасов закликав генпрокурора України Андрія Костіна розглянути клопотання щодо усунення зі справи проти УАФ двох прокурорів.
Також в Іспанії пишуть і про неформальні спроби УЄФА вирішити «українське питання». Зокрема, вони стверджують, що Андрію Шевченку у приватній розмові м’яко було рекомендовано не ставати очільником УАФ в обхід футбольних законів, інакше його просто не приймуть в європейську футбольну сім’ю. Відтак Шевченко від гріха подалі включив задню і дистанціївувався від цих процесів.
У зв’язку з цим можна зауважити, що Павелко, попри переслідування в Україні, і далі високо цінується в УЄФА, чому свідченням — офіційна реєстрація в кандидати члена Виконкому. Ба більше, деякі джерела стверджують, що глава УАФ може стати після виборів навіть віце-президентом організації!
Ясна річ, що Павелко, як і будь-хто, комусь може подобатися, комусь — ні. Однак коли мова йде про можливість стати господарем найкрутішого спортивного дійства, яке принесе країні чимало плюсів (від іміджевих до інфраструктурних), які зайве перераховувати, то очевидно, що справжній державник засуне свої незрозумілі амбіції та особисті антипатії заради вигоди для країни куди подалі. Чи власне его все-таки вище інтересів України? Подивимось.
