Постскриптум: Франція ніяк не може вирішити свою основну проблему

Заодно проаналізуємо сильні та слабкі сторони бошняків. Франція не вміє розкривати «автобус» Одна з головних проблем Франції на Євро-2020 крилася у слабкості позиційного наступу. Підопічні Дідьє Дешама шикарно виглядали...

Заодно проаналізуємо сильні та слабкі сторони бошняків.

Франція не вміє розкривати «автобус»

Одна з головних проблем Франції на Євро-2020 крилася у слабкості позиційного наступу. Підопічні Дідьє Дешама шикарно виглядали на просторі, розриваючи суперника контратаками й сподіваючись на відкритий характер матчів після виходу з групи. На зустрічних курсах вони знищили Німеччину, але у поєдинках проти Угорщини та Португалії одразу стали очевидними муки французів при грі першим номером. У зустрічі з Боснією і Герцеговиною ця історія отримала продовження.

Насправді, вона почалася задовго до Євро-2020. слабкість Франції у позиційних атаках проявилась ще у перших трьох турах відбору ЧС-2022 – чемпіони світу розписали нічию з Україною в Парижі, а у Сараєво лише індивідуальна майстерність Грізманна дозволила здобути мінімальну перемогу. Навіть у Казахстані підопічні Дідьє Дешама мали певні проблеми. Сценарій у цих матчах був таким же, як і у домашці з Боснією – суперник сідає в «автобус» з п’ятьма захисниками, а «Ле Бльо» створюють всього 3-4 моменти на класі.

Корінь проблеми криється у простоті футболу французів. У позиційних атаках вони роблять ставку на три елементи: на швидкий перект між лініями з виводом Погба під відкритий м’яч, на точні довгі закидання Поля та на ривки Мбаппе по флангах у штрафний – як правило, всі ці прийоми взаємопов’язані. В теорії, їх має бути достатньо, адже Погба за наявності простору віддає мінімум десяток точних лонгболів, а протистояти швидкості Кіліана просто неможливо.

В реальності ж ця манера гри є надзвичайно прогнозованою. Коли суперник сідає в «автобус», простір в останній третині поля закривається – віддавати передачі стає просто нікому, а Мбаппе постійно змушений грати проти двох-трьох захисників. У поєдинку з Боснією і Герцеговиною французи дуже часто розводили руками, адже відкривань біля штрафного не було. Як наслідок, м’яч починав рухатись буквою U, з флангу в центр, з центру на інший фланг, і назад. Аналогічна картина спостерігалася і з Україною, і з Угорщиною, і в Сараєво.

Показовим був рух Погба у матчі з Боснією і Герцеговиною. Він досить часто відкривався у центрі поля, але після цього центрхав неодмінно зміщувався на фланг – у першому таймі Поль відходив вправо, а по перерві став активніше залучати ліву половину. Суперник був готовим до цього.

Боснійці навіть не намагалися персонально грати по Погба, розуміючи, що це лишень зруйнує їхню компактність. Вони дозволяли йому приймати м’яч, граючи вже по його передачах. Поль рухався по всій площині поля й виконав 12 довгих закидань, але тільки 6 з них відправились уперед, в атаку, на останню третину поля – там боснійці в більшості випадків або перехоплювали пас, або накривали адресатів. У штрафному на французах завжди висіло мінімум по два бошняка.

Щільність і компактність боснійців вилилась у величезний брак «Ле Льо» в атаці. У Мбаппе з 12 спроб обіграшу успішними виявились лишень 4 (всі пройшли далеко від карного майданчика), а удар пройшов всього один – з дуже гострого кута в стійку. Також в його активі одна передача під удар, але вона являла собою подачу з кутового. Лишень Бензема і Кунде зуміли виконати ключові передачі у цьому матчі – аж три на двох. Усім іншим не вдалося асистувати під завершення атаки.

Франція досить часто входила у карний майданчик (понад 30 разів), але команда взагалі не розуміла, що робити далі. Як правило, це були вривання на індивідуальному дриблінгу або ж чіпляння за м’яч після стандартів. За 94 хвилини «Ле Бльо» провели всього 1 удар з меж штрафного з гри – це був той самий постріл Мбаппе у стійку.

До такого провалу призвели не тільки проблеми з просуванням м’яча, а й жахлива робота у єдиноборствах. Збірна Франції програла 41 із 74 епізодів боротьби на землі й «злила» усе повітря – боснійці виграли 10 верхових дуелей з 14-ти. При цьому частіше фолили саме французи (10:6), а Кунде взагалі отримав вилучення. Даний факт тренерському штабу Олександра Петракова необхідно взяти на олівець.

Словом, розкривати «автобуси» Франція як не вміла, так і не вміє. Якщо Україна закриється й не буде привозити сама собі, то у Києві цілком реально розписати ще одну нічию – причому без особливих нервів. Треба лишень уважно працювати по передачах Погба та якомога довше залишати його без адресатів.

Набагато важче встежити за Грізманном, адже його практично нереально накрити – Антуан з’являється то тут, то там, всюди якісно підігруючи, перехоплюючи нічийні м’ячі й шикарно стріляючи з дистанції. Відчуття позиції у нього неймовірне. Саме тому українцям важливо тримати компактність перед власним карним майданчиком.

Якщо ж Україна буде ще й активно натискати на середню лінію, то цілком реально і гол забити. Особливо вразливою є зона Погба – Поль частенько допускає позиційні помилки й піддається різноманітним маніпуляціям. Тут якраз став би в нагоді стерильний перекат, проти якого так агресивно виступав Олександр Петраков. Погба бігатиме за м’ячем і рано чи пізно розкриє простір на одній із ділянок поля. Те ж саме можна сказати про Верету – центрхав Роми постійно не встигав, допускав велику кількість дрібних помилок і привіз кілька стандартів.

Зачепитись за очки цілком реально, адже у французів зараз і склад не дуже подобається. Атака занадто одноманітна (купа бігунків, немає неприємного для захисників Жиру), немає Канте (вигризає увесь центр поля самотужки, ще й атаки розганяє), немає Рабйо (дуже розумний центрхав). Крім того, кадрові рішення Дідьє Дешама останнім часом дивують – у поєдинку зі Швейцарією він чомусь використовував Рабйо в ролі лівого фальшивого фулбека (Адріен ніколи в таке не грав), а Кунде вперто ставлять на правий фланг оборони (хоча він центральний захисник).

Збірна Боснії і Герцеговини показала, що не такий страшний чорт, яким його малюють. Причому показала це у двох матчах поспіль. Те ж саме демонстрували угорці, та і наша національна команда знає, як відбирати очки у Франції. З весни не змінилося взагалі нічого – а якщо й змінилося, то лишень в гірший для «Ле Бльо» бік. Саме тому коліна в українців у Києві тремтіти не повинні. З французами необхідно просто зіграти уважно – і буде результат.

Боснія і Герцеговина – топ?

Збірна Боснії і Герцеговини не знає перемог вже у 14-ти матчах поспіль, тож назвати команду Івайла Петєва дуже сильною язик не повернеться. За цей період бошняки вилітали від Північної Ірландії, програвали Ірану й втрачали очки з Фінляндією, однак конкретно в двох останніх зустрічах колектив продемонстрував дуже сильний оборонний футбол.

Чим же конкретно сподобалась Боснія у цих двох матчах з французами? В першу чергу, збірна якісно закрилась на власній третині. І це не просто слова, написані по результату (1 пропущений гол за 2 матчі проти чемпіонів світу) – підопічні Івайла Петєва реально злагоджено сіли в захист, тримаючи компактність і не висмикуючись з ліній зайвий раз. «Ле Бльо» не вдавалося маніпулювати переміщеннями оборонців «золотих лілій». Вони не змогли вести гру в просторі між півзахистом та обороною гостей, адже там було дуже тісно.

По-друге, боснійців варто відзначити за читання гри суперника. Вони виконали 13 перехоплень м’яча, вибили 17 кросів з 22-х і провели аж 33 виноси – під виносами розуміють будь-яку дію, яка призвела до тимчасового зменшення тиску або загрози на власні ворота. Здебільшого, це – вибиті передачі в район штрафного. Звісно, коли ти сидиш в «автобусі», легко набити велику кількість успішних дій в обороні, але тут і якість хороша, і зміст гри сам за себе говорить.

По-третє, треба взяти на олівець хороший контроль м’яча з боку боснійців. Вони допускали мінімум браку, втримавши показник точності передач на рівні 90%. Знову ж таки, при роботі в більшості та оборонній моделі легше набивати такі цифри, але 90% точності при 490 пасах і рівній кількості втрат у матчі з Францією – це серйозно. Гості дорожили м’ячем, не пуляючи його куди-небудь. Особливо класно їм вдавалося нав’язувати свій темп через стерильний перекат.

В атаці Боснія і Герцеговина нічого цікавого не продемонструвала, огризнувшись шістьма ударами. Тут прогнозовано виділяється Джеко – саме Едін забив класний гол і саме він міг принести перемогу гостям наприкінці матчу. Форвард шикарно пропонує себе під передачі й має властивість постійно знаходитись у зоні м’яча. Ну, і про шикарний удар забувати не варто.

У матчі проти Франції важливі не стільки атаки боснійців, скільки їхня готовність тиснути на центрхавів Франції. Верету, Погба й Лемар не впорались з агресією суперника, що й вилилось у гол Джеко. З виходом Чуамені ситуація покращилась, але в цілому Боснія і Герцеговина діяла настільки сміливо, наскілько дозволяла система. На це варто звернути увагу, адже у жовтні нам доведеться провести «спарку» з підопічними Івайла Петєва.

Загалом же, нічого нового й неймовірного команда не показала. Класно закрились, підтиснули вразливі точки, забили гол, засушили матч – те ж саме зробила Україна у Парижі. З Фінляндією боснійцям гралося не так весело – втім, то було ще навесні. Готовність «золотих лілій» до матчу з рівними собі колективами поки що залишається загадкою.

Категории
Новости
Нет комментариев

Комментировать статью

*

*

Новости

СМОТРИТЕ ТАКЖЕ