Трансферний звіт ФІФА за 2021-й: українські клуби заробили менше, ніж Динамо за продаж Миколенка

…А «Норвіч» витратив більше за «Реал» Зібрали найцікавіше. Нещодавно ФІФА опублікувала звіт про міжнародні трансфери у 2021 році. Розібралися у ньому та розповідаємо основне, що треба знати про трансферний...
…А «Норвіч» витратив більше за «Реал»

Зібрали найцікавіше.

Нещодавно ФІФА опублікувала звіт про міжнародні трансфери у 2021 році. Розібралися у ньому та розповідаємо основне, що треба знати про трансферний ринок

Спершу варто відзначити декілька обмежень, які має цей звіт:

1. Він стосується виключно трансферів між клубами з різних федерацій. Тобто, підписання київським «Динамо» Еріка Раміреса входить до звіту, а Владислава Кулача – ні.

2. Він охоплює трансфери, що були внесені у систему ФІФА протягом 2021 року. Це означає, що, наприклад, продаж Миколенка і придбання Нереса тут не показані – хоча як мінімум щодо українця все було зрозуміло ще у 2021-му.

3. На жаль, у більшості категорій розкриті значення лише першої десятки країн (клубів), або ж не розкриті взагалі.

4. Усі суми вказані в мільйонах доларів США, якщо не вказано інше.

Тепер, знаючи ці обмеження, поїхали вивчати.

Кількість трансферів вийшла на допандемійний рівень, але клуби більше не готові витрачати багато

У 2021-му усі клуби світу здійснили понад 18 тисяч трансферів – зіставно із 2019-м і на 5% більше, ніж минулого року.

Варто відзначити, що лише 11% – придбання гравців у інших клубів, а більшість – підписання вільних агентів. До речі, це востаннє ми бачимо такий розподіл: вже цього року з огляду на нові правила ФІФА оренд буде менше.

Однак із сумами трансферів динаміка протилежна: клуби витратили ще менше, ніж 2020-го.

В першу чергу це зумовлено тим, що багато топ-клубів, які раніше були готові викладати значні гроші, або знаходяться в глибокій кризі («Барселона»), або просто відклали гроші на кращі часи («Реал», «Баварія»). У двадцятці європейських клубів, які витратили найбільше, вищезгаданих нема. Зате є, наприклад, «Вільярреал» та «Баєр».

Інша ситуація в АПЛ – тут у топ-20 вся «велика шістка». Однак є й своя цікавинка: «Брайтон», «Астон Вілла» і навіть «Норвіч» витратили більше, ніж «Ліверпуль».

Показовим є те, що у топ-10 трансферів між клубами різних країн, за даними Transfermarkt, 4-й найдорожчий перехід (Варан) складає лише 40 млн доларів. З іншого боку, половина усіх витрачених коштів на трансфери пішла на гравців з сотні найдорожчих.

Цікаво й те, що найбільше трансферів на вихід здійснив «Ман Сіті». Щоправда, ФІФА також врахувала сюди й гравців, які залишили клуб вільними агентами й знайшли собі інший в те ж трансферне вікно. Тут хороші новини для Олександра Зінченка, Романа Яремчука і Євгена Чеберка: якщо раптом вони захочуть піти, то «Сіті», «Бенфіка» і «Осієк» вміють відпускати.

Кого купують: молодих і бразильців, однак найбільше витратили не на них

Найпопулярнішими серед клубів з великим відривом залишаються бразильці. Їхніх переходів було удвічі більше, ніж аргентинців, які йдуть далі. Українці, до речі, входять у топ-25 – на жаль, це саме той випадок, коли точне число ФІФА не називає.

Однак найбільше коштів витратили не на бразильців, як це було стабільно із 2012 року, а на французів. Багато в чому, звісно, посприяли трансфери Камавінги, Конате і Варана – жодна інша національність в топ-10 так не представлена. Найцікавіше те, що ще торік французи поступалися тут не лише бразильцям, а й іспанцям з аргентинцями.

Найбільше трансферів здійснили гравці 18-23 років, за ними группа 24-29 років. Однак тенденція вказує на те, що клуби з грошима все частіше надають перевагу придбанням молодих гравців і їх самостійному розвитку, а не викупу вже реалізованих талантів, як це часто відбувалося раніше. На це вказує колосальна різниця між сумами, які витратили на гравців цих вікових категорій.

Однак ця тенденція навряд чи пошириться на гравців до 18 років через встановлені ФІФА та місцевими асоціаціями обмеження. Тому кількість трансферів тут співмірна із віком, коли більшість футболістів вже закінчують кар’єру. Але витрачають на них все одно удвічі більше – і це з урахуванням того, що більша частина усієї світової суми на гравців «за 35» пішла на одного Кріштіану Роналду.

Довгі контракти отримують ті, хто багато заробляє і за кого багато заплатили

На окрему увагу у звіті заслуговує дослідження залежності тривалості контрактів футболістів від різних чинників.

Вік. Абсолютна більшість контрактів усіх футболістів старше за 18 років укладається на період від 6 місяців до року. Найменша – на 4 роки й довше. Гравцям «за 35» не дали жодного контракту тривалістю довше 3 років з очевидних причин.

Інша ситуація у тих, хто на момент підписання контракту ще не досяг повноліття. Найчастіше з ними укладали контракти на 2-3 роки (40% усіх угод), проте жодної – довше, ніж на 4 роки. Основні причини такої поведінки клубів – небажання втратити потенційний талант безплатно, але й при цьому не отримати додатковий тягар у разі невдачі.

Коли футболіст отримує до мільйона, то вже кожен п’ятий контракт – довготривалий. Якщо ж йому клуб платить ще більше, то шанс гарантовано провести там понад 4 роки значно зростає.

Сума трансферу. Тут розподіл менш рівномірний у порівнянні з віком чи зарплатою, проте також є одна спільна тенденція. Що вищою є сума трансферу, то більша ймовірність, що футболіст отримає довгостроковий контракт. Особливо це стосується переходів за понад 10 мільйонів: серед таких угод на понад 4 роки – майже 60%.

Зрозуміло, що такі узагальнені графіки не враховують супутніх чинників (необхідність отримувати дозволи на роботу, травматичність окремого футболіста, фінансовий стан клубу), проте можна зробити головний (і очевидний) висновок. Клуби, які витрачають значні суми на футболіста, не готові його швидко втрачати й роблять все, щоб він залишався якнайдовше. Коутінью з «Барселони» підтвердить, хоч і переходив не у 2021-му.

Найбільше витратили й отримали клуби Англії, найбільший чистий прибуток – у Бразилії (хоч вони й купили найбільше гравців)

Найактивнішими на трансферному ринку безсумнівно були бразильські клуби – 784 трансфери на вхід і 820 на вихід. У першу чергу це пояснюється їх величезною кількістю. Традиційно активними були також клуби з Англії, Португалії та Іспанії. При чому англійці продали за кордон більше гравців, ніж привезли. Однак значна частина цих трансферів – переходи між клубами нижчих ліг Англії та Шотландії/Уельсу/Північної Ірландії.

Також треба відзначити, що українські клуби привезли більшу кількість гравців, ніж відпустили.

Найбільш популярними маршрутами були Бразилія – Португалія та навпаки. Загалом, усі вони визначаються в першу чергу історико-культурними традиціями. Лише один, Англія – Іспанія, радше пояснюється економічними мотивами.

Очевидно з великим відривом найбільше на трансфери витратили клуби з Англії. Доволі неочікувано у топ-10 увірвалися бельгійці, адже клуби цієї країни відомі у першу чергу вмінням дорого продавати, а не купляти. А от сукупні витрати клубів США (єдина країна не з Європи у топі) та Росії прямо вказують на їхню малоефективність.

Найбільше в абсолютних числах також заробили англійці – проте приблизно на рівні з клубами Франції та Італії. Поза Європою лише клуби з Бразилії та Аргентини заробили достатньо, щоб потрапити до топ-10. Інші країни або ще не навчилися продавати талантів напряму до найбагатших чемпіонатів за великі гроші, або ж просто не мають достатньо футбольних талантів.

Найгірший сукупний баланс теж в англійських клубів (було б дивно, якби при витраченому мільярді доларів було б інакше). Помітно, що команди одразу трьох чемпіонатів європейського топ-5 – на вищі дивізіони припадає найбільша кількість витрат – або ж в невеликому мінусі (Іспанія), або ж разом заробили кількадесят мільйонів (Франція, Німеччина).

Однак найбільше чистих надходжень все ж у тих країнах, які традиційно вважаються «експортерами» талановитих футболістів.

У декількох країнах клуби витрачали гроші, абсолютно нічого не заробивши. І якщо перша трійка цілком зрозуміла, появу у цьому списку Канади («Торонто», «Ванкувер Вайткепс») та Молдови («Шериф») можна зрозуміти, то з африканськими країнами цікавіше. Південна Африка – одна з найгрошовитіших федерацій, Алжир теж може часом дозволити собі витрати (сукупно на 1 млн доларів). А от кого лівійські клуби у період затяжної економічно-політичної кризи привезли на 1,2 млн доларів – загадка.

Україна у звіті: витратили найбільше за 4 роки, заробили – найменше, лише 10 клубів продають за кордон

Здається, тут коментарі зайві. Варто лише відзначити, що більшість витрачених грошей – літня закупка «Шахтаря».

Якщо порівнювати із попередніми роками, то, всупереч світовій тенденції на зменшення витрат, поставили рекорд за час публікації цих даних ФІФА щодо кожної асоціації. І при цьому заробили рекордно мало – для порівняння, вже цього року «Динамо» лише на Миколенку заробило орієнтовно на 10 мільйонів більше.

Категории
Новости
Нет комментариев

Комментировать статью

*

*

Новости

СМОТРИТЕ ТАКЖЕ