Шість тренерів УПЛ під загрозою відставки: українські «Сімеоне» та «Нагельсманн» – також у зоні ризику

Стартував новий сезон УПЛ. Команди встигли провести дебютні тури. Враховуючи комплектацію та їхню роботу на трансферному ринку, вже можна робити перші припущення. Цей сезон буде багатим на тренерські відставки. Хтось...
Стартував новий сезон УПЛ. Команди встигли провести дебютні тури. Враховуючи комплектацію та їхню роботу на трансферному ринку, вже можна робити перші припущення. Цей сезон буде багатим на тренерські відставки. Хтось не виправдає амбіцій керівників клубу, хтось стане заручником ситуації, а хтось просто не відповідає займаній посаді.

1. Іван Федик (Рух)

Власник клубу Григорій Козловський – дуже амбітна людина. Виступи команди багато в чому – його репутація. «Доброзичливців» у нього вистачає. Потенційні невдачі команди привертатимуть велику увагу. Тому Рух повинен показувати хороший футбол, виконувати серйозні завдання. Минулого сезону Колос рішуче підняв планку для новачків, вийшовши у єврокубки. Тепер кожна нова команда в УПЛ прагнутиме не вдарити обличчям у болото.

Перший матч сезону вийшов провальним – команда зі Львова була розгромлена Ворсклою. Думаю, що за бажання підопічні Максимова могли забити більше, ніж 5 м’ячів, але в певний момент просто зупинилися, вирішивши не добивати суперника.

У першу чергу, поразка Руха – тренерська. Не секрет, що Ворскла грає другим номером, вміє швидко переходити половину поля суперника. Діяти проти такої команди першим номером, із високим захистом – це потребує серйозної кваліфікації. Тренер Руха реально помилився із тактикою. Помітно було неозброєним оком, що гравці просто перегоріли. Відповідальність виявилася сильнішою за них.

Якщо у Першій лізі Рух міг зібрати доволі бойовий склад, то на рівні УПЛ завдяки індивідуальній майстерності не поїдеш, бо вона, як і досвід, вища у суперників. Тут на перше місце виходить тренерська робота. Те, що футболісти Руха можуть протистояти супернику, довів Юрій Бакалов, який доволі непогано зіграв товариські матчі проти Динамо та Шахтаря. У тих спарингах команда з Львівщини дуже добре переходила із оборони в атаку, використовувала пресинг.

федик

Сьогоднішній тренер Іван Федик хоче грати першим номером. Це дуже непростий футбол, який не завжди приносить результат. Як би там не було, але зараз турнірна таблиця для Руха має першочергове значення. Такі поразки, як від Ворскли, серйозно б’ють по вірі гравців у себе. Я розумію, що Федик – молодий український тренер, який тільки розпочинає свій шлях. Недарма його називають «львівським Нагельсманном». Але всьому свій час. Потрібен досвід та кваліфікація. Навіть на рівні Першої ліги у Федика не все виходило. Тож великим щастям для Руха стало скасування матчу проти Шахтаря. Могло бути дуже боляче…

2. Дмитро Михайленко (СК Дніпро-1)

СК Дніпро-1 провалив минулий сезон. Якщо не брати до уваги перемогу над Динамо і гру Владислава Супряги, то й пригадати особливо нічого. Клуб має у своєму розпорядженні доволі цікавий склад. Взимку посилилися серйозно, але гри та результату немає.

Років 3-4 тому Михайленко вважався одним із найбільш талановитих тренерів України. Його Дніпро (в останньому сезоні УПЛ) був доволі ефективним у плані результату та засвітив відразу кількох молодих цікавих гравців. Ходили розмови, що Михайленко навіть може змінити Реброва на чолі Динамо у 2017-му.

Два роки у Другій та Першій лізі точно не пішли на користь Дмитру Станіславовичу. Його попередні методи роботи просто не діють. Якісного малюнка гри у СК Дніпро-1 немає. Тренер хоче грати у непростий футбол із контролем м’яча, але відсутність злагоджених командних дій, проблеми в захисті раз за разом вилізають боком. Михайленко пробує різні варіанти поєднання гравців, схеми, тактичні побудови, заросив італійського помічника Луїджі Ночентіні (який не затримався надовго), але нічого не змінюється. Недарма виникли розмови про перехід Віктора Скрипника із Зорі в СК Дніпро-1. Це рішення було пов’язане із невдалою роботою Михайленка. У Зорі не кращі умови і не більше грошей, але команда показувала футбол та прогрес гравців.

Початок нового сезону нічого не змінив. СК Дніпро-1 не зміг вдома переграти дебютанта Інгулець, потім отримав поразку від Олімпіка – 1:3. Великі проблеми в середині поля, у захисті… Команда просто втрачає контроль. Ситуацію виправити вже дуже складно, або й неможливо.

Дехто вважає, що повинен піти також і виконавчий директор клубу Андрій Русол. Взимку набрали гравців, влітку продовжили комплектацію. Поки що тільки Артем Довбик виправдовує свій трансфер. А підписання 30-річного Дугласа, наприклад, викликає дуже багато запитань. У цих умовах постать Юрія Вернидуба набирає для Дніпро-Арени все чіткіших обрисів.

3. Віктор Скрипник (Зоря)

Всі розуміють, що всередині Зорі немає порозуміння. Щось відбувається не так. Пішли провідні футболісти команди Михайліченко та Чеберко. І це напередодні виступів команди у Лізі Європи! Причому суми трансферів не такі вже й великі. Для мене ЛЄ – це вітрина, де можна було засвітити гравців і вже потім продати їх з вигодою.

Новачки команди викликають великі запитання. Навряд чи вони готові посилити команду перед стартом сезону, замінивши футболістів, які пішли. Якщо раніше у Зорі була проблема із короткою лавкою запасних, відсутністю конкуренції чи ротації, то зараз відверті дірки у складі.

Луганцям належить грати на два фронти. Ворскла та Олександрія знають, які це має наслідки. Навантаження на гравців просто колосальне, а єврокубковий сезон важко позначається на команді в чемпіонаті. А тут у Скрипника ще й кадрові проблеми.

Віктор Анатолійович – вихована людина, він із розумінням ставиться до всіх проблем. Але й у нього може урватися терпець. Він не повинен самотужки тягнути цей віз. Тим паче, особливої поваги та підтримки він не має. Скажіть, будь ласка, який може бути Гладкий для Зорі у 33 роки?! Особливо, якщо філософія команди полягає у вихованні молодих, а Скрипник півроку тому взяв силового форварда Михайла Перовіча.

цецадзе

4. Георгій Цецадзе (Львів)

У другій частині сезону ФК Львів виглядав просто жахливо. Ніякої дисципліни чи командної гри. Не було відчуття цілісності. Якби не проблеми Карпат, ФК Львів був би головним претендентом на виліт з УПЛ.

Мені зовсім незрозуміле призначення Георгія Цецадзе головним тренером команди. За його плечима була робота тільки на батьківщині. Працював із молодіжною збірною Грузії. Хіба це той доробок, який може прочинити двері перед командами рівня УПЛ? Що, хіба в Україні немає тренерів подібного рівня? Це просто смішно. Людина не на своєму місці, це видно відразу. Нічим хорошим ця історія не завершиться.

Тим паче, у системі клубу постійне метання з одного вектору до іншого. Зараз намагаються працювати різношерсто, запрошуючи футболістів із третьої ліги Франції, збірної Люксембурга, чемпіонатів Естонії, Хорватії. При тому, що команда залишається недокомплектованою. У такій ситуації потрібен сильний тренер або сильніші гравці. Зараз у Львова немає ні того, ні іншого. Перший матч проти Колоса тільки підтвердив, що без змін команда ризикує вилетіти з УПЛ.

5. Руслан Костишин (Колос)

Вибратися на вершину – важко, а утриматися там – в рази складніше. Колос дуже серйозно підняв планку у попередньому сезоні. Ніхто не чекав, що новачок УПЛ зможе вистрибнути настільки високо. Команда Костишина заслужила таке місце. Завдяки характеру, харизмі гравців та тренера вони вигризли своє право зіграти в Лізі Європи.

Колос мені нагадував Атлетіко, коли тренер своєю харизмою, мотивацією заряджає підопічних на полі. Як Дієго Сімеоне. Але потрібно розуміти, що завжди так не буде. Для підняття на новий рівень потрібно більше грошей та часу.

Костишин дуже правильно та точно розподілив сили. На стадії чемпіонату команда виглядала не дуже переконливо, але у потрібний момент зібралися – перемогли Динамо та виграли плей-офф за Лігу Європи, де вже подолали перший квалфіцікаційний раунд, обігравши грецький Аріс. Але тепер нас чекає повноцінний чемпіонат без розподілу. Кожне очко та кожна перемога будуть мати велике значення.

Деякі фахівці скептично дивляться на те, завдяки чому Колос зможе підтягуватися. У них прекрасна командна гра, колектив, але великої індивідуальної майстерності в гравців немає. Прийшов Селезньов, який вже немолодий. Навряд чи він буде впахувати на рівні з іншими. Можливо, у нього такий високий клас, що у 35 років він зможе багато назабивати? Всі відповіді на запитання дасть тільки гра. Колос точно порушив командну ієрархію, де всі – рівні. Це може мати серйозні наслідки.

селезньов

Костишин зараз отримає величезний тиск відповідальності за результат. Якщо результату не буде, тренеру стане вкрай важко працювати із холодною головою, не втрачаючи контроль над командою. Ризиків – дуже багато. Історія Колоса дуже схожа на історію Олександрії. У них багато спільного, навіть у побудові гри. Власник клубу має величезний кредит довіри до Володимира Шарана і спокійно ставиться до перепадів гри команди, розуміючи, що стабільно успішною Олександрія бути не може через ряд причин. Чи вистачить такої довіри у Колосі до Руслана Костишина?

6. Остап Маркевич (Маріуполь)

Приємно, що в Україні з’являються молоді спеціалісти. Остап Маркевич зумів показати себе у першоліговому Агробізнесі. Мав створити цікавий проект і в Одесі, але дуже швидко покинув Чорноморець. Тепер – новий виклик.

Не секрет, що Маріуполь складається здебільшого із молодих гравців Шахтаря. Мотивувати їх, змусити повірити в себе – дуже непросто. Адже кожен розуміє, що великих перспектив виступати у першій команді Шахтаря вони не мають. До того ж, Маркевич прагне грати у складний футбол – із домінуванням на полі, контролем м’яча, високим захистом. Це потребує часу, терпіння та величезної працьовитості. Філософія попереднього тренера Бабича була багато в чому протилежна.

Такі матчі, як проти Олександрії у першому турі, імовірно, далеко не останні в цьому сезоні для Маріуполя. Але чи босам клубу вистачить терпіння, аби чекати результатів перебудови команди. Тут вже звикли до високих позицій і єврокубків.

Футбол 24

Категории
Новости
Нет комментариев

Комментировать статью

*

*

Новости

СМОТРИТЕ ТАКЖЕ